Промисловий завод з регенерації відпрацьованих олив методом вакуумної дистиляції та гідроочищення — досвід Туреччини

Регенерація відпрацьованих олив у Туреччині: досвід системного підходу

Туреччина побудувала одну з найбільш системних моделей поводження з відпрацьованими оливами в регіоні: обов’язковий збір через ліцензовану електронну систему відстеження, законодавчі квоти на використання регенерованих базових олив та спеціалізовані потужності з гідроочищення. Досвід країни — приклад того, як регуляторна дисципліна перетворює відпрацьовану сировину на ресурс замість відходу.


Масштаб ринку

Загальне споживання мастильних матеріалів у Туреччині сягає 600 000 тонн на рік, унаслідок чого утворюється приблизно 300 000 тонн відпрацьованих олив щорічно.


Правова основа

Регенерація відпрацьованих олив у Туреччині регулюється нормами, гармонізованими з екологічним законодавством ЄС, які передбачають переробку відпрацьованих олив на базові оливи замість спалювання.

Ключовий нормативний документ — Положення про поводження з відпрацьованими мастилами, розроблене Міністерством навколишнього середовища та містобудування. Його опубліковано в «Офіційному віснику» 21 грудня 2019 року (номер випуску 30985), дата набрання чинності — 1 січня 2020 року. Окремі положення оновлювалися в наступні роки.

Мінеральні оливи класифікуються як небезпечні відходи — їх скидання чи спалювання без ліцензії категорично заборонено законом.


Хто відповідає за систему

Управління збором і регенерацією відпрацьованих олив належить до сфери Міністерства навколишнього середовища, містобудування та зміни клімату Туреччини. Система охоплює:

  • обов’язковий збір через ліцензовану систему MOTAT — електронну систему відстеження небезпечних відходів
  • законодавчі квоти на використання регенерованих базових олив у виробництві — від 8% і вище
  • обов’язковий Дозвіл пункту заміни моторної оливи для СТО, автосервісів та АЗС, а також обладнання зон тимчасового зберігання

Джерела утворення відходів: станції технічного обслуговування, автопарки, промислові підприємства, судноплавні доки.

Виробники та імпортери мастил несуть відповідальність за збір відпрацьованих олив згідно з річними квотами. Для виконання цього обов’язку вони, як правило, делегують повноваження авторизованим організаціям — зокрема PETDER.


PETDER: уповноважений оператор системи

PETDER (Асоціація нафтової промисловості та електромобільності Туреччини) — офіційно уповноважена Міністерством навколишнього середовища організація зі збору відпрацьованих моторних олив та забезпечення їх екологічної переробки.

Ключові факти про PETDER:

  • заснована 23 вересня 1996 року провідними компаніями з дистрибуції палива
  • з 2004 року володіє офіційною ліцензією на збір та утилізацію відпрацьованих олив по всій території країни
  • об’єднує 37 учасників, серед яких BP, Shell-Turcas, Total, ExxonMobil, Petrol Ofisi, Alpet, Akpet, OPET та Petronas

Члени PETDER виконують зобов’язання з утилізації відпрацьованих моторних олив відповідно до Регламенту про збирання, транспортування та управління, підписавши відповідний протокол з організацією.


Технології переробки

Система спирається на два взаємопов’язані технологічні процеси:

Регенерація. Оливи очищаються на спеціалізованих заводах — зокрема на потужностях компанії Tayraş та підприємствах на основі технологій HK Makine — де проходять вакуумну дистиляцію та гідрофінішинг для виробництва базових олив.

Вакуумна дистиляція та гідроочищення. Найпередовіший метод переробки, який використовується на підприємствах на кшталт TAYRAŞ для повного видалення забруднень і сірки та відновлення характеристик первинної сировини.

Ключовим елементом інфраструктури є завод TAYRAŞ — перший у країні сучасний завод із гідроочищенням потужністю 60 000 тонн на рік, що виробляє базові оливи стандарту API Group II+.

Систему доповнює державна політика нульових відходів (Zero Waste) у поєднанні з нормативами управління відпрацьованими оливами 2019 року.


Чому цей досвід актуальний для України

Турецька модель демонструє, як поєднання обов’язкового електронного відстеження, ліцензування операторів та законодавчих квот на регенеровану сировину формує замкнутий цикл поводження з відпрацьованими оливами — без прогалин між утворювачем відходу та кінцевою переробкою.

Для України, яка перебуває на етапі побудови власної системи управління відпрацьованими оливами в межах адаптації до acquis ЄС, турецький досвід може слугувати практичним орієнтиром — зокрема щодо ролі галузевих об’єднань на кшталт PETDER у виконанні зобов’язань виробників і імпортерів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *