Експертне роз’яснення щодо скасованого делегування Постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 17.12.2012 року “Про затвердження Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих олив”.
УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ (УАММ) на численні запити та повідомлення учасників ринку мастильних матеріалів про систематичний та безпідставний тиск на підприємства, які виробляють та імпортують мастильні матеріали, з боку Головного слідчого управління Національної поліції України з метою направлення на приватні компанії (так звані «утилізатори»), у яких відсутня належна матеріально-технічна база, грошових потоків з так званого «утилізаційного збору», що передбачався Постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 17 грудня 2012 року “Про затвердження Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих олив” (далі – Постанова 1221) і не є джерелом поповнення державного бюджету.
Тиск на бізнес здійснюється через досудове розслідування кримінального провадження №42023000000001268 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України.
Наразі слідство стверджує, що в період з 2022 по 2025 рік невстановлені особи з використанням підконтрольних підприємств-імпортерів за попередньою змовою з посадовими особами Державної митної служби здійснюють імпорт продукції з підміною номенклатури товару з подальшою реалізацією за готівкові кошти, а останні з метою неправомірної вигоди використали службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
УАММ розцінює таке безпідставне порушення кримінальних справ проти імпортерів і виробників олив та мастильних матеріалів як безпосередній тиск на бізнес, який забезпечує стале функціонування всієї економіки України у надзвичай важких умовах військового стану.
УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ вважає дії слідства такими, що суперечать євроінтеграційному курсу України та чинному екологічному законодавству, та надає наступне експертне роз’яснення щодо правового статусу Постанови 1221.
Постанова 1221 базується на скасованому делегуванні Законом України «Про відходи», який припинив свою дію у 2023 р., не відповідає принципам європейської системи управління відходами, створює правову невизначеність, перешкоджаючи повноцінному впровадженню Директиві 2008/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 листопада 2008 року про відходи (Рамкова Директива про відходи) та гальмує виконання міжнародних зобов’язань України.
Правові засади Рамкової Директиви про відходи імплементовані в Україні прийняттям Закону України “Про управління відходами” (ЗУ 2320-IX), що набрав чинності 9 липня 2023 року. Цей рамковий закон запускає реформу управління відходами в Україні та наближає національне законодавство до європейських стандартів, запроваджуючи нові принципи, як-от ієрархія управління відходами, розширена відповідальність виробника (РВВ) та принцип “забруднювач платить”.
Перехід до РВВ згідно з ЗУ 2320-IX кардинально змінює фінансову модель управління відходами. Замість невизначеного «утилізаційного збору» РВВ зобов’язує виробників управляти завершенням життєвого циклу продукції. Це означає, що виробники або створюють власні системи збору та оброблення небезпечних відходів, або приєднуються до колективних схем. Відсутність норми про “утилізаційний збір” у ЗУ 2320-IX, у поєднанні з прийняттям РВВ, свідчить про свідомий законодавчий вибір відмови від такого збору. Отже, положення Постанови 1221, що стосуються “утилізаційного збору”, є не просто невідповідними, а представляють собою токсичний фінансовий механізм, який підриває нові підходи РВВ.
Розділ XI, пункт 8 ЗУ 2320-IX містить прямі законодавчі вимоги, що зобов’язують Кабінет Міністрів України та інші центральні органи виконавчої влади привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Це положення є прямою та недвозначною правовою вказівкою від найвищого законодавчого органу (Парламенту) до виконавчої влади (КМУ). Це не рекомендація, а юридичний обов’язок. Подальше існування Постанови 1221, яка демонстративно суперечить ЗУ 2320-IX за багатьма пунктами, є прямим невиконанням цього законодавчого мандату.
Закон України “Про управління відходами” не містить вимог щодо затвердження окремого “Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)” і щодо встановлення норм збирання відпрацьованих олив по роках. Це узгоджується з переходом до РВВ, а не жорсткими державними річними нормами для конкретних потоків відходів.
Постановою 1221 передбачалось поводження з небезпечними відходами на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними речовинами. Таку ліцензійна вимога унеможливлює виконання Постанови 1221 імпортерами та виробниками, тому що Постанова Кабінету Міністрів України № 1278 від 05 грудня 2023 р. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами (Постанова 1278) визначає, що суб’єкти господарювання отримують ліцензію на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
Тобто, Постанова 1278 припиняє вимоги Постанови 1221 з огляду, в тому числі, і на п. 10 Порядку, який був нею затверджений: «Суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, розміщують інформацію про розташування приймальних пунктів у помітних і доступних для читання місцях та в Інтернеті». Таким чином, Постанова 1278 робить технічно неможливим виконання Постанови 1221 імпортерами та виробниками мастильних матеріалів.
Наказ Міндовкілля № 1534 від 26 листопада 2024 року (далі – Наказ 1534) затверджує Порядок ведення державного обліку відходів та подання звітності, а також Типову форму обліку відходів. Цей Наказ прямо базується на ЗУ 2320-IX, зокрема, на пунктах 3 та 6 частини 1 статті 20, а також частинах 3 та 6 статті 47 ЗУ 2320-IX.
Навіть без прямого скасування, будь-які вимоги до обліку або звітності, раніше передбачені Постановою 1221, стають надмірними та суперечливими новій, всеосяжній системі. Продовження застосування положень Постанови 1221 щодо обліку створило б паралельні, несумісні зобов’язання зі звітності, що призвело б до адміністративного навантаження та плутанини. Отже, Наказ 1534, встановлюючи нову, послідовну рамку обліку, фактично робить відповідні положення Постанови 1221 застарілими та надає вагому прагматичну підставу для її скасування.
Для вступу до ЄС Україна зобов’язалась гармонізувати своє законодавство з Євросоюзом за шістьма кластерами, в тому числі, відповідно до переговорного розділу 27 “Навколишнє середовище, клімат та цивільний захист” кластеру 4 «Зелений порядок денний та стале з’єднання (Green Agenda & Sustainable Connectivity)» і є продовженням гармонізації законодавства у сферах управління відходами.
Скасування Постанови 1221 повністю відповідає зобов’язанням України відповідно до переговорного розділу 27, який є одним із найскладніших у процесі офіційного скринінгу відповідності українського законодавства до ЄС – він охоплює понад 200 актів права ЄС, тому прийняття кожного нормативно-правового акту щодо імплементації, зокрема, положень статті 21 «Відпрацьовані оливи» Рамкової Директиви про відходи 2008/98/ЄС), є сталим рухом України до Європейської інтеграції.